Євромайдану фактично немає – констатація факту. Ті, хто його створювали тепер жахнулися від наслідків. В центрі проєвропейської країни панує повне беззаконня. Людей катують і ґвалтують. Майдан став прихистком столичним п’яницям та крадіям. Ніхто не контролює процесів.
Тенденція відтоку людей з Майдану внаслідок зниження рейтингу довіри до лідерів, які на ділі продемонстрували свою імпотенцію, продовжується.
Розчарування в політичних імпотентах: Яценюку, Кличку і Тягнибоку зростають. Воно й не дивно, адже «герої» не змогли скористатися колосальною енергетикою Майдану, не змогли втримати від насильства, не змогли вберегти українців від жертв, не змогли забезпечити мирне врегулювання конфлікту, не змогли виконати свої обіцянки і ще багато таких прикрих «не» — перелічені події стали глибоким розчаруванням для всієї України. Мимоволі виникає питання, а хто буде нести відповідальність за всі ці «не»?
Після перемовин в АП Майдан все частіше скандує «Ганьба», оскільки там «герої» також нічого не змогли. В боротьбі за посади забули про людей – амністію проміняли на Конституцію 2004. Ось вона справжня сутність опозиції! Тимошенко в Качанівці здригнулася від такого свавілля, вщент розкритикувавши їх дії в своєму промовистому посланні до «Батьківщини».
Все на що спромоглися «лідери» упродовж трьох місяців – довести Україну до суспільно-політичної кризи, до економічних проблем, до активізацій радикально-налаштованих угрупувань, до громадянської війни, до жертв, до провокацій двовладдя, до блокування адмінприміщень, до хаосу, до безладу і ще до багатьох негативних процесів, які абсолютно неприпустимі в цивілізованій державі, яка проголосила курс на євроінтеграцію. І знову питання, а хто візьме відповідальність за всі ці дії?
Безладдя та беззаконня, що стали нормою життя Майдану, тепер лякають опозиційних лідерів, які без охорони у центрі столиці не з’являються. Такого натворили, що й самим страшно.